Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет електроніки та комп'ютерних технологій

вул. Драгоманова, 50

Кафедра оптоелектроніки та інформаційних технологій

Адреса:
м. Львів, вул. Ген. Тарнавського, 107
Телефон:
(032) 239 45 14, 239 47 80, 239 47 89, 239 42 02, 239 46 88
Факс:

Загальна інформація, коротка історія, проблеми, якими займається кафедра

Кафедра оптоелектроніки та інформаційних технологій є правонаступницею кафедри нелінійної оптики, яку було створено в 1979 році шляхом відокремлення від кафедри експериментальної фізики фізичного факультету. Підґрунтям були значні успіхи цього напряму, пов’язані з зародженням фізики лазерів і лазерної техніки, оптичного матеріалознавства та відповідних технологій, розвитку голографії, волоконних ліній зв’язку тощо. Розгортання в 1967–1977 науково-дослідних робіт з параметричної кристалооптики та нелінійно-оптичних явищ у кристалах на кафедрі експериментальної фізики привело до відкриття фізичного явища електрогірації в кристалах (диплом № 211, 1979, автори доц. О. Г. Влох та професор І. С. Жолудєв). На той час це було перше відкриття на теренах Західної України. Пов’язане з цим підвищення інтересу до відповідних наукових досліджень сприяло відкриттю на фізичному факультеті в 1979 кафедри нелінійної оптики, яка виокремилась з кафедри експериментальної фізики. Для нової кафедри було виділено 5 викладацьких посад і 3 одиниці учбово-допоміжного персоналу. Завідувачем кафедри став доктор фіз.-мат. наук, доц. О. Г. Влох (з 1981 – професор). З кафедри експериментальної фізики на нову кафедру перейшли доценти Л. П. Луців-Шумський, Л. А. Лазько, О. М. Шибистий і асист. М. І. Брилинський. Одночасно при кафедрі нелінійної оптики формується науково-дослідна лабораторія (НДЛ-14), науковим керівником якої був О. Г. Влох. Завідувачем НДЛ призначено ст. наук. співр. І. М. Климіва. Чисельний склад працівників науково-дослідного сектору становив тоді 13 чоловік. У 80-і роки викладачами кафедри поступово стають І. І. Половинко (1980), Я. І. Шопа (1985), А. В. Кітик (1987), В. І. Солдатов (1987) і В. А. Грабовський (1989).

З 1979 року розміщувалася в навчальному корпусі фізичного факультету по вул. Ломоносова, 8 (зараз вул. Кирила і Мефодія). У підпорядкування кафедри було передано лабораторію ядерного практикуму та дозиметрії. У 1982 в рамках кафедри було сформовано науково-дослідну структуру – СКТБ “Модулятор”. Ця структура була розміщена в університетському корпусі по вул. Драгоманова, 19. Починаючи з 2003 року кафедра територіально розташована в корпусі на вул. ген. Тарнавського, 107.

Наприкінці 1992 року м. Львові за Постановою Кабінету Міністрів України у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України було створено Інститут фізичної оптики. У зв’язку з переходом частини працівників у цей інститут кафедра зазнала кадрових змін. Директором Інституту було призначено за сумісництвом ініціатора його створення проф. О. Г. Влоха (тоді народного депутата Верховної Ради України). У цей час викладачами кафедри стали О. С. Кушнір, В. Б. Капустяник і Ю. М. Фургала. Починаючи з 1995 проф. О. Г. Влох зосередився виключно на керівництві Інституту фізичної оптики, а виконувачем обов’язків завідувача кафедри став доц. Я. І. Шопа (1995–1997). У 1997 році на посаду завідувача обрано проф. І. І. Половинка, який перебуває на цій посаді по цей час. У 2003 році після утворення факультету електроніки кафедра переходить на цей факультет.

Протягом усіх років існування на кафедрі було підготовлено понад 400 фахівців з оптоелектроніки та оптоелектронної інформатики, а також (починаючи з 1992 р.) з радіоекології. Випускники кафедри працюють в багатьох академічних і галузевих науково-дослідних установах, виробничих об’єднаннях, у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, на атомних електростанціях, в експертних і екологічних підрозділах, у приватних фірмах тощо.

Кафедра забезпечувала підготовку студентів зі спеціальностей „Оптичні і оптико-електронні прилади і системи” (1979–1996), „Оптоелектроніка” (1996–2002), „Прикладна фізика” (з 2003 р.) за спеціалізаціями „Оптико-електронні інформаційні системи” (1979–1998), „Оптоелектронна інформатика” (1999–2004), „Радіаційна фізика і екологія” (1992–2004), а з починаючи з 2004 р. – за спеціалізацією „Оптоелектронні та радіоекологічні прилади і системи”. Зараз кафедра включилася в підготовку спеціалістів за напрямом „Комп’ютерні науки”, де в рамках спеціальності „Інформаційні технології проектування” планує вести спеціалізації „Оптичні інформаційні системи” та „Інформаційні системи моніторингу”.

Щороку викладачі кафедри беруть активну участь у проведенні обласних олімпіад школярів Львівщини з фізики, а також студентських олімпіад. Практично всі викладачі кафедри залучені до громадської роботи, є наставниками студентських академгруп на факультеті.

У різний час співробітники кафедри залучались до роботи на університетському та факультетському рівнях. Зокрема, Луців-Шумський Л. П. був заступником декана фізичного факультету (1989–1996) і головою методичної ради цього ж факультету (1990–1995), Караван Ю. В. – завідувачем підготовчого відділення університету (1984–1998), Половинко І. І. – секретарем спеціалізованої Ради фізичного факультету (1990–1992), деканом факультету електроніки (з 2003 р.) і головою Вченої Ради факультету електроніки (з 2003 р.), Грабовський В. А. – заступником декана фізичного факультету (1994–1996), Шопа Я. І. – заступником декана фізичного факультету (2002–2003), головою науково-технічної ради факультету електроніки (2003–2005), Капустяник В. Б. – директором Науково-технічного і навчального центру низькотемпературних досліджень (з 2004 р.), Дзендзелюк О. С. – заступником декана факультету електроніки (з 2004 р.).

Наявний творчий колектив і виробничий потенціал давав змогу кафедрі успішно виконувати науково-дослідні та пошукові роботи. Вони охоплюють і традиційні, фундаментальні проблеми, і суто прикладні проблеми. Плідна науково-дослідна робота виконувалася і за держ¬бюджетною тематикою, і на госпдоговірних засадах. У 1982–2001 роках при кафедрі працював окремий підрозділ НДЧ університету – лабораторія НДЛ-14.

З моменту утворення кафедри її працівники опублікували понад 1100 наукових праць, у тому числі 3 монографії, одержали близько 50 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. На кафедрі захищено понад 30 дисертацій, зокрема 5 докторських дисертацій: І. І. Половинко (“Оптико-фізичні властивості кристалів групи А2ВХ4 з неспіврозмірними фазами”, 1991), В. Б. Капустяник (“Оптико-спектральні і діелектричні властивості фероїків з алкіламін-катіоном”, 2003), Я. І. Шопа (“Високоточна поляриметрія в параметричній кристалооптиці”, 2004), О. С. Кушнір („Кристалооптичні властивості просторово модульованих і дихроїчних матеріалів”, 2006), С. А. Свелеба („Просторово модульовані стани в діелектричних кристалах з неспівмірною фазою”, 2007).

За окремі науково-технічні розробки (модулятори на явищі електрогірації, лазерний відеотелефон та ін.) працівники кафедри були відзначені нагородами: дипломом пошани з Виставки досягнень народного господарства УРСР у 1981 і золотою медаллю з Виставки досягнень народного господарства СРСР у 1984 (О. Г. Влох), срібною (Я. І. Шопа) і бронзовою (О. М. Шибистий) медалями цієї ж виставки. Серед випускників кафедри або її колишніх працівників – 4 доктори наук, шестеро працює викладачами в Національному університеті “Львівська політехніка”, інших вузах Львова і міст України. Низка випускників кафедри працює в науково-дослідних установах і університетах Франції, Польщі, Великобританії, США та інших країн.

У вирішенні прикладних і фундаментальних задач кафедра свого часу співпрацювала з Ленінградським оптико-механічним об’єднанням (ЛОМО), НВО “Монокристалреактив” (м. Харків), НВО „Завод “Арсенал” (м. Київ), Ужгородським державним університетом, Київським політехнічним інститутом та ін.

На сьогодні кафедра продовжує підтримувати наукові зв’язки з Київським, Ужгородським і Дніпропетровським університетами, Інститутом фізичної оптики МОН України (м. Львів), Інститутом фізики конденсованого стану НАН України (м. Львів) та іншими науково-дослідними установами.

Працівники кафедри тісно співпрацюють з науковцями зарубіжних наукових та освітніх установ Польщі, Росії та інших країн, зокрема з Вроцлавським університетом, Політехнікою м. Ченстохова, Інститутом молекулярної фізики ПАН (м. Познань), Інститутом ядерної фізики (м. Краків), Університетом ім. М. Кюрі-Склодовської (м. Люблін), Віденським університетом (Австрія), Інститутом кристалографії РАН (м. Москва, Російська Федерація), Гомельським університетом (Білорусь), Університетом м. Ніймеген (Нідерланди), Інститутом радіоактивних елементів (Бельгія) та ін.

Працівники кафедри брали участь в організації кількох всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій. Зокрема, кафедра проводила літні всесоюзні і республіканські школи з проблем сегнетоелектриків (1981–1985), конференції з ексимерних лазерів (1989), оптоелектроніки (1990), Українсько-Польський семінар з сегнетоелектрики (1990), ювілейну наукову конференцію КНО-25 (2004), Міжнародну конференцію „Фізичні методи в екології, біології та медицині” (2007–2010).

Сьогодні кафедра нелінійної оптики налічує 7 викладачів (2 професори, 4 доценти, 1 асистент), 3 працівники науково-дослідної частини та 7 працівників допоміжного персоналу.

На даний час кафедра забезпечує підготовку бакалаврів і спеціалістів за спеціалізацією “Опто¬електронні і радіоекологічні методи і системи", а також поряд з іншими кафедрами готує магістрів. Випускники отримують ґрунтовну підготовку в галузі квантової електроніки і оптичних інформаційних систем, зокрема з кристалофізики, нелінійної оптики, методів керування оптичним випромінюванням, оптоелектроніки, оптичної обробки інформації, голографії, волоконної та інтегральної оптики, томографії і візуалізації зображень, а також знайомляться з основами впливу радіації на живі організми, організацією радіоекологічного контролю, вивчають матеріали для детекторів іонізуючого випромінювання, засвоюють методи дозиметрії іонізуючого випромінювання. Після третього курсу вони проходять практику в Шацькому національному природному парку, де займаються екологічними дослідженнями. Сьогодні існує значна потреба в спеціалістах такого профілю – наші випускники працюють на вітчизняних атомних електростанціях.

Обговорення усіх нових навчальних програм постійно проводиться на кафедральних методичних семінарах. Матеріальна база кафедри постійно розвивається і сприяє формуванню хороших спеціалістів у своїй галузі. Навчальні та науково-дослідні лабораторії забезпечені сучасною комп’ютерною та комп’ютеризованою технікою.

Для належного забезпечення навчального процесу працівниками кафедри підготовлено низку навчальних видань: „Електродинаміка в нелінійній оптиці” (О. Г. Влох, 1983), „Фізика. Практикум” (Я. Я. Болюбаш, Ю. В. Караван та ін., 1989), „Російсько-український словник фізичних термінів” (Ю. В. Караван, Є. С. Клос, О. Б. Лискович, Л. П. Луців-Шумський, З. М. Любунь, 1994), „Ядерна енергетика: розвиток, проблеми, екологія” (В. А. Грабовський, 2000), „Основи раціонального природокористування” (Ю. С. Токар, Ю. В. Караван, 2000), “Оптико-спектральні методи в науково-технічній експертизі” (В. Б. Капустяник, В. І. Мокрий, 2004), „Методи та засоби оцінки стану довкілля” (В. А. Грабовський, Ю. В. Караван, В. Б. Козловська, Т. Ю. Осадчук, Ю. С. Токар, 2005). Л. П. Луців-Шумський є співавтором посібника-довідника „Прикладна фізика. Завдання та тести” (1993), а В. А. Грабовський – співавтором довідника-посібника „Механіка руйнування і міцність матеріалів. Том 8. Міцність матеріалів і довговічність елементів конструкцій атомних електростанцій (заг. ред. В. В. Панасюка, ред. О. І. Балицького, 2005). Працівниками кафедри також видано навчальні посібники з грифом Міністерства освіти і науки України: „Практикум з фізики кристалів” (О. С. Кушнір, Л. П. Луців-Шумський, Ю. М. Корчак, 2007), „Практикум з ядерної фізики” (В. А. Грабовський, О. С. Дзендзелюк, О. С. Кушнір, 2008), „Прикладна спектрометрія іонізуючих випромінювань” (В. А. Грабовський, 2008), „Експериментальна оптика” (О. С. Кушнір, Ю. М. Корчак, Л. П. Луців-Шумський, С. В. Рихлюк, 2009), „Атомна і ядерна фізика” (І. І. Половинко, 2010).

Сьогодні на кафедрі виконуються держбюджетна наукова тема, у рамках якої розв’язуються наукові проблеми фізики фероїків і неспівмірних структур. Постійно працюють наукові семінари кафедри. На кафедрі постійно готують аспірантів за науковою спеціальністю „Фізика напівпровідників і діелектриків”. Студенти виконують курсові та дипломні роботи за науковою тематикою кафедри. Регулярно виходять з друку наукові публікації за співавторством студентів.

На кафедрі організовано акредитовану лабораторію гамма-спектрометрії, яка може проводити радіоекологічну експертизу та давати висновки стосовно радіаційного забруднення об’єктів навколишнього середовища.

Починаючи з 2006 року кафедра інтенсивно підключається до підготовки фахівців за напрямами підготовки компютерні науки і мікро- та наноелектроніка. На кафедрі у 2012 році розпочато підготовку спеціалістів за спеціальністю «Системи штучного інтелекту». Тому стало актуальним питання про зміну назви кафедри. Від самого початку створення назву кафедри було сформульовано на основі загального, по-суті найширшого розуміння поняття „нелінійна оптика” (в дусі поглядів академіка Ахманова) як галузі, пов’язаної з будь-якими оптичними нелінійностями, які з’являються за рахунок не тільки світлових полів значної потужності, але й зовнішніх електричних, магнітних та інших полів (статичних, низькочастотних або й високочастотних, наприклад в НВЧ-діапазоні). У цьому розумінні до галузі нелінійної оптики відносили також електро-, магніто-, п’єзо- та акустооптику.

Саме з цими областями були пов’язані значні наукові успіхи, досягнуті на кафедрі, зокрема відкриття нового явища електрогірації, тоді як успіхи в нелінійній оптиці у вузькому розумінні були значно скромнішими. Згодом до цих успіхів додалися успіхи в галузі оптоелектронного матеріалознавства, зокрема нелінійних діелектриків і напівпровідників, у т.ч. з фазовими перетвореннями. Зі згаданою вище дослідницькою тематикою були нерозривно пов’язане виконання значних об’ємів госпдоговірних і держбюджетних науково-дослід¬них робіт, відкриття великої науково-дослідної лабораторії при кафедрі, а згодом – відкриття Інституту фізичної оптики МОНУ на базі кадрового потенціалу кафедри.

Галузі електро-, магніто-, п’єзо- та акустооптики, а також деякі суміжні галузі, що розвивалися на кафедрі, є нерозривними складовими частинами шир¬шої галузі, сформована сучасна назва якої – це оптоелектроніка. Усі наукові дослідження та відповідні навчальні предмети були і є скерованими на практичні потреби оптоелектронної інформатики, інформаційної техніки та технологій. Для прикладу, медалі, здобуті науковцями кафедри на ВДНГ України та СРСР у 1980-х роках, стосувалися лазерного відеотелефонного зв’язку, тобто тієї ж оптоелектронної ін¬фор¬матики.

У педагогічному плані від моменту створення кафедра нелінійної оптики також викладала дисципліни, нерозривно пов’язані з оптоелектронікою та оптичними інформаційними технологіями. Кафедра вела спеціальності та спеціалізації під назвами „Оптичні та оптико-електронні системи”, „Оптоелектроніка”, а згодом „Оптоелектронна інформатика”, „Оптоелектронні інформаційні та радіоекологічні системи”. Зокрема, на кафедрі або за участю кафедри традиційно викладалися такі курси як „Оптоелектронні пристрої та системи”, „Голографія”, „Лазери та лазерна техніка”, „Оптоелектроніка”, „Волоконні лінії зв’язку”, „Планарні оптичні хвилеводи та інтегральна оптика” та ін. Усі ці предмети також відповідають оптоелектроніці та інформаційним технологіям.

Як висновок, незважаючи на конкретну та дещо звужену назву кафедри, вона по-суті від моменту свого створення працювала саме в галузі оптоелектроніки та інформаційних систем і технологій.

В останні роки викладацькі інтереси кафедри скеровані на спеціальність „Інформаційні технології проектування” в рамках напряму „Комп’ютерні науки” та спеціальність „Фізична та біомедична електроніка” в рамках напряму „Мікро- та наноелектроніка”. Хоча наукові та педагогічні інтереси та досвід працівників кафедри нелінійної оптики повністю відповідають цим напрямам і спеціальностям, назва кафедри перестала відповідати їм. По-суті, ця назва мала надто фундаментальне, суто фізичне звучання і не відображала сьогоднішні реалії кафедри та всього факультету електроніки в плані їхніх наукових і педагогічних інтересів.

У зв’язку з цим колектив працівників кафедри нелінійної оптики та вчена рада факультету електроніки вийшла з ініціативою щодо зміни назви кафедри на „Оптоелектроніки та інформаційних технологій”. Така назва повноцінно та коректно відображає науково-педагогічне спрямування роботи кафедри, краще відповідає назві факультету, а також назвам напрямів і спеціальностей, за якими ведеться підготовка фахівців.

Відповідно до ухвали Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка від 28 грудня 2011 р. (протокол № 35/12) та наказу Ректора № 0-9 від 17.01.2012р. назву кафедри нелінійної оптики факультету електроніки змінено на «Кафедра оптоелектроніки та інформаційних технологій».

  

Про нас

Кафедри

Довідка

Електронне навчання

Вступнику

Конференції

Наші партнери

Підрозділи

Посилання

Програми

Новини

© 2003- Міжкафедральна лабораторія високопродуктивних обчислювальних систем,
Факультет електроніки та комп'ютерних технологій, Львівський національний університет імені Івана Франка
Останні зміни ▲ Нагору ▲